Без культури на полюванні - не може бути справжнього задоволення
Категорія: Загальні новини Автор: Прес-служба Житомирського ОУЛМГ
Понад 10 тисяч мешканців нашої області звернулися цього року до обласного управління лісового та мисливського господарства, щоб отримати контрольні картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання. Якщо кількість бажаючих вийти зі зброєю в угіддя з року в рік практично тримається на одному рівні – 10-12 тисяч, то чисельність водоплавної птиці, на жаль, останніми роками дійсно падає, але причиною цього є аж ніяк не полювання. Поступове підвищення температури повітря та тривалі посухи призводять до того, що зникають болота, і не лише в полях, а й лісові. І якимись штучними методами тут не зарадиш.
Саме через це користувачам мисливських угідь в цьому році довелося зменшити денні норми добування водоплавної дичини.
Позаяк мисливство має дуже глибоке коріння, то можна припустити, що його поціновувачі знайдуть способи, аби воно не зникло. Ймовірно, кажуть бувалі любителі полювання, повернуться до дещо забутих його видів.
До прикладу, цікавим об’єктом полювання є бекас або баранець звичайний. В цього птаха досить важко вцілити, і не лише через його розміри – маса його тіла всього 150 гр. Річ у тім, що принцип польоту має - зигзагоподібний. Саме від англійської назви цього птаха утворилося слово снайпер. Тобто, хто вцілив у бекаса – уже снайпер! Ненабагато простіше поцілити і в його родича – баранця малого. Той, хоч і літає прямолінійно, проте ще дрібніший.
Хто бував у заплавних луках – неодмінно чув схожий на деренчання голос деркача, який може бути чутно в радіусі 1 кілометра! Цей птах вміє бігати поміж трав, навіть не зворушивши їх. Від небезпеки він також найчастіше рятується бігом, лише інколи перелітаючи на невеликі відстані. Колись полювання на цього птаха було досить розповсюдженим, нині – трохи призабуте.
Не менш важливим на сьогодні є і відродження давніх традицій полювання, а головне - культури. Бо ж зрозуміло, що полювання за правилами, в розумних мірах ніколи не шкодило тваринному світу. А нині нерідко чоловічі посиденьки біля вогнища перетворюються в масові пиятики та іноді мають трагічний фінал.
Лице сучасного мисливця дійсно дуже змінилося: і зброя, і обладунки, і …навіть стать! Статистичні дані говорять, що понад два десятки жінок в нашій області мають посвідчення мисливця. Для скількох із них для справа є дійсно пристрастю – сказати важко. Однак, маю зізнатися, що одна з них сьогодні мене переконала, що прикипіла до цієї справи навічно, і життя свого без полювання вже не уявляє. Бо для неї це, в першу чергу, — єднання з природою. І якби це дивно не звучало для тих, хто вважає, що мисливці знищують звіра, вона запевнює — у переважній більшості на полювання сьогоднішній мисливець йде виключно, щоб хоч на декілька годин вирватися з сучасного світу, заручником якого стала людина. Нано-технології, комп’ютеризація, електроніка… Вже не ми управляємо технікою, а вона управляє нами!!!
«На полювання і я тікаю, здавалось би, від усього світу, - зізнається моя співрозмовниця. – У найвідповідальніші моменти ти чуєш кожну пташку, комашку, жучка, листочка на дереві, коливання трави, подих вітру і навіть шарудіння маленької польової мишки. Чи може хтось, окрім мисливця, зрозуміти і оцінити, скільки звуків є в природі?! Навряд чи!»